Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка

     Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.

    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

   Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.

   Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.

   Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

   Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.

   Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садка протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх стосунків з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.

   Проблема адаптації — це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять у дитячий садок саме в цьому віці. Найчастіше проблеми адаптації пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог і характеристик дітей за певними показниками, наприклад, випередження рівня розвитку пізнавальної сфери й відставання у сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок чи навпаки.

Адаптація дітей раннього віку до умов дитячого садка

   Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

  Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

   Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

   Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

   Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

   Виокремлюють такі ступені адаптації:

- Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

- Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

- Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

   Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

   Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

   Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

   Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

-   Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини    йти в садок;

-  Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

-     У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

-      Наблизити домашній режим до садкового;

-  Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

-  Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

"Домашні завдання" по адаптації до дитячого саду

1. Необхідно відрегулювати спорожнення кишечника у дитяти, бажано в уранішні години і в домашніх умовах, інакше ця проблема може стати причиною комплексів у вашого маляти.

   Оптимальним часом для дефекації є час після сніданку (необхідно постаратися сформувати умовний рефлекс на дефекацію в один і той же час), коли активізується робота кишечника і максимально виражено просування їжі у напрямі до прямої кишки. Вранці дитяти треба будити з врахуванням часу на неквапливі відвідини туалету після сніданку. Добре також запропонувати йому до сніданку випити натщесерце стакан прохолодної води з додаванням 1--2 ч. л. меду, варення або цукру - якщо на ці продукти у маляти немає алергії. Прохолодна вода також стимулює роботу кишечника.
   Для стимуляції дефекації в живлення дітей необхідно ввести продукти, дратівливі кишечник: підсушений чорний хліб, капусту, моркву, буряк, шпинат, кабачки, інжир, фініки, яблука, чорнослив, дині, персики, гарбуз, кефір, рослинні жири і збільшити кількість споживаної рідини до 1,5-2,0 л в день.
   З живлення дітей треба виключити продукти, що викликають замки: міцний чай, какао, шоколад, гранат, кизил, манну кашу. Обмежити слід чорницю, груші, густі супи, рис, борошняні вироби (білий хліб, піроги, млинці, печиво, макарони).
   Необхідно навчити дитяти користуватися туалетним папером - на той випадок, якщо спорожнення кишечника відбуватиметься в дитячому саду.

2. Маля повинне уміти самостійно мити руки з милом і сякати в носову хустку.